Краса

Однострунні труба

Інструмент з однієї струною Здається, це повинно бути щось примітивне, чи не первісне ( “одна палка, два струна, я співак своя країна”). Справді, однострунні інструментів досить багато в різних частинах світу (від Болгарії до В’єтнаму), але всі вони – старовинні народні.

За одним винятком.

У Європі, в пору розквіту європейської культури, грали на трумшайте.


Трумшайти XVIII століття з Берлінського музею.

Трумшайт або морська труба (tromba marina, trompette marine – так його називали) був досить популярним, щоб навіть ангелів зображували з ним. У двох концертах Антоніо Вівальді є сольні партії для трумшайта. Але в той же час інструмент був досить рідкісним, щоб про нього ходили легенди. Інші загадки залишилися нерозгаданими і до цього дня.


Ангел з маленьким трумшайтом на картині Ганса Мемлинга.

Ангел з трумшайтом з монастиря Хіммелькрон.

Чому “труба”?

Може, тому, що трумшайт схожий на трубу на вигляд?

Або справа в доступних трумшайту звуках? У нього немає ладів, а його єдину величезну струну можна притискати пальцями. Тому грає трумшайт ті ж звуки, що труба без клапанів або сигнальний ріг – тільки обертоновий звукоряд. Та й тембр його схожий на трубний.

Є легенда, що трумшайт використовували як сигнальний інструмент на море: настільки його звук низький і різкий, “пробиває” простір. З ним навіть зображували русалок.


Оркестр сирен: волинка, мисливський горн, трумшайт, Виель і сопілка.

За іншою легендою, він зовсім не “морська” труба, а труба Діви Марії – Marientrompete, tromba mariana. Так його назвали в Німеччині, а ще назвали “скрипкою черниць”. Черницям заборонялося грати на духових інструментах, і труби в своїх ансамблях вони замінювали трумшайтамі.

А ще є легенда, що ні Марія, а Морін. Так звали французького музиканта, який в XV столітті удосконалив інструмент.

Є версія родом з Польщі: в Польщі “мариною” називалася басова віола, предок контрабаса. Дійсно, до контрабасу трумшайт найближче.

Німецьку версію назви, власне “трумшайт” перевести куди простіше: виходить “барабан-поліно”. “Полінувалися”, на думку німецьких вчених, називали інструмент в V – VI століттях, коли він тільки з’явився.


Гравюра з трактату Ф. Бонанні «Gabinetto armonico» (Рим, 1722).

Мольєр згадав трумшайт в п’єсі “Міщанин-шляхтич”.

Г-н Журден. А у знатних панів бувають концерти?
Вчитель музики. Зрозуміло, пане.
Г-н Журден. Тоді і я почну давати. І добре це вийде?
Вчитель музики. Не сумніваюся. Вам буде потрібно три голоси: сопрано, контральто і бас, а для акомпанементу альт, лютня і, для басових партій, клавесин, а для ритурнель дві скрипки.
Г-н Журден. Добре б ще морську трубу. Я її дуже люблю, вона приємна для слуху.

“Морська труба” тут – саме трумшайт. Цей жарт через якийсь час стала незрозумілою для глядачів: на трумшайте перестали грати і все забули, наскільки він “приємний для слуху”.

Але в XVIII столітті над нею ще сміялися. А віртуоз-виконавець на трумшайте, Жан-Батист дебатів образився і заявив, що трумшайт в умілих руках може “мати силу труби, м’якістю флейти і гармонією клавесина”.

Але Жан-Батист, напевно, все-таки трохи переборщив.

А може ні?

Ось один з його концертів для трумшайта.

***

В останні роки, з відродженням безлічі старовинних інструментів, повернувся і трумшайт. Але йому особливо пощастило. За нього взялися не тільки реконструктори і виконавці старовинної музики. Трумшайт звучить в композиціях груп In Extremo і Corvus Corax.


Corvus Corax. Трумшайт в центрі.

___________________________

Навіть мертвого музикознавця радують лайки і підписки. Дякуємо!